Позакласна робота

Урочиста лінійка до дня рідної мови «Мова моя! Ти чарівна зірниця» 

Тема: «Збережемо наш скарб - рідну мову»

Мета: донести учням інформацію про заснування Міжнародного дня рідної мови, формувати знання учнів про шлях становлення рідної мови, прищеплювати і розвивати почуття патріотизму, національної гордості за мову, за тих, хто передав нам у спадок цей неоціненний скарб.

Вчитель: Сьогодні ми зібралися в цьому залі з нагоди святкування Міжнародного дня рідної мови, яке відзначають 21 лютого, починаючи з 2002 року. Про « підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності » було оголошено на 30 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Оскільки з 6000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, то організація прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. ЮНЕСКО вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

«Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно вквітчана врожаями, закосичена лісами й ріками і має чудових людей, що народилися в Україні й живуть тут. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися. Пізнаємо історію свого народу з книг. Чим більше проходить часу, тим яскравішою ми її уявляємо. Пізнати все нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу, пісні та колядки, думи, хай же сьогодні свято відкриє перед вами розум, мудрість, творчість нашого народу.»

Звучить українська мелодія. На сцені з'являється дівча в українському одязі, яке молиться, промовляючи такі слова:

„Коли до серця крадеться тривога,-                       Мою вкраїнську мову порятуй.

За долю України я боюсь,-                                      І в світлий день пришестя, в день

З молитвою звертаюся до Бога                               майбутній

І мовою вкраїнською молюсь.                                Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Прошу для України в Бога щастя                           Коли до серця крадеться тривога, -

І захисту для всіх її дітей.                                        За долю України я боюсь, -

А мова українська, мов причастя,                          3 молитвою звертаюся до Бога

Теплом своїм торкається грудей...                          І мовою вкраїнською молюсь"

О Боже мій - Великий, Всемогутній,

1 -й учень Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю! Моя найкраща в світі Україна, Я щиро й віддано тебе люблю!

Мій край чудовий — Україна! Тут народились ти і я. Тут над ставком верба й калина, Чарівна пісня солов'я.

.1-й учень

Все найдорожче в цілім світі, Бо тут почався наш політ. Цвітуть волошки сині в житі, Звідсіль ведуть дороги в світ.

1 -й учень

А найдорожча рідна мова — Джерельцем радісно дзвенить. І мила пісня колискова, Чумацький Шлях кудись зорить.

2-й учень

Усе найкраще і єдине, І радощі усі, й жалі... Мій рідний краю, Україно найкраще місце на землі!

.1-й учень

Всіх нас єднає рідна мова, Всіх, хто живе у цім краю. Вона прекрасна, світанкова, Я в ній свою наснагу п'ю.

1 -й учень

Бо наша рідна мова-мати, Снагу і силу нам дає. Нам стежку в світ дано топтати, Поки в нас рідна мова є!

2-й учень

І як гуртом, не поодинці, Почнемо в світ її нести, То й доти будем — українці Поміж народів сміло йти!

3-й учень

А знехтуємо рідне слово — Земля цього нам не простить, То ж сяй над світом, рідна мово! Тобі в віках судилось жить! 1-й учень

Цвіти і смійся, рідне слово! У серці щирому звучи! Моя чарівна, рідна мово, Лети над світом не мовчи! Звучить музика.

II ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

I      ведучий. Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

II       ведучий. Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

I   Ведучий. Міжнародний день рідної мови, проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року, відзначається щороку з лютого 2000 року для сприяння мовній і культурній різноманітності.

21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.

Заснування Дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов. Для того, щоб мова не зникла, за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей.

II  Ведучий. В Україні цей день відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

І Ведучий. Мова - це символ народу. Отож, шановне панство, пропоную хоча б один день на рік спілкуватися нашою рідною мовою (для кожного своєю), аби зберегти її хоча б для кількох наступних поколінь.

Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід, почування".

II ведучий. Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную пригадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність. Звучить мелодія Т. Петриненка «Україно».

*     1720 р. —указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

*      1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

*      1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

*      1862 р.— закрито українські недільні школи.

*      1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

*     1876 р.— указ російського царя Олександра П про заборону друкування нот українських пісень.

«

*      1884 р.— закрито всі українські театри.

*     1908 р.— вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

*     1914 р.— російський цар Микола П ліквідує українську пресу.

*     1938 р.— сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

*      1983 р.— видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.

У 1991 р. прийнята державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.

I     ведучий. Друзі, чи звернули ви увагу на те, що ми всі і вся-вся Україна мали ще до 2000 року добре засвоїти і навчитись рідної мови, а ми й по сьогодні досконало не володіємо нею.

II   ведучий. Де ж шукати причини? Жодних заборон немає. Вчи мову, спілкуйся на

і а(ри к&ша. м£>(&> ктовме/и*^                                          _і сшвияй _/ ^шако^

ш ніпшау

Звучить музика.

І ведучий. Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучати поезії. Пропонуємо вашій увазі поетичні перлини про мову.

1 .Яка ж багата рідна мова! Ти містиш просто безліч знань! Тож мову вчи і прислухайся До того, як вона звучить. І розмовляти так старайся, Щоб всім її хотілось вчить! Вона ж у нас така багата, Така чарівна, як весна! І нею можна все сказати. І найрідніша нам вона!

А мову знаючи, здобути

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І кривдити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, Що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

2.Моя найкраща в світі мова! Тож в цьому світі гомінкому І рідна, й мила над усе, Я рідну мову пронесу, Чарівну, ніжну, світанкову, Як скарб великий і безцінний. Бо ж поки є вона у нас, І відкриває все у ньому: Народ ми вільний, незборимий, І велич, радість і красу. Ми — українці, в добрий час!

З.Так, рідна мова — це душа народу, Його поезія і пісня, і казки. Оспівує він нею всю природу, Несе в своєму серці залюбки. Бо в ній усе — і рушники з квітками, І хліб та сіль, як гості на поріг. Й свята Мадонна — мати з діточками, І Матір Божа — вічний оберіг. І верби, що схилилися на воду,

4. Не говори: в нас мова солов'їна, Бо мова вище, ніж пташиний спів. В її скарбниці - доля України, Глибинна таємниця правіків.

Лише тому, що не пропала мова, То й ми ще наче люди між людьми. Без мови - не створити нам держави, Доріг тернистих не перебрести!

Вона нуртує джерелом криничним,                       Хай вороги жорстокі і лукаві -

Із попелища феніксом встає,                                   Стіною стань і мову захисти!

Для нації вона гарант на вічність,                          Річ не про те, що мова солов'їна,

Тому її так люто ворог б'є.                                       Бо мова глибше, ніж пташиний спів.

Все заберуть, а залишилось слово.                         В її скарбниці - доля України,

Знов до життя повернемося ми,                              Космічна нерозгаданість віків.

II ведучий: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати, І спів той виглядав на жарт не раз, Та був у нім завдаток сил багатий. І огник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

I   ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос - Більш нічого. А серце б'ється - ожива, Як їх почує!...

II   ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова - палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Говоріть, як колись вас навчала матуся, Говоріть, як навчав у дитинстві татусь, Легко так, вільно так, щоб слова були в русі, Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м'яко так, починайте казати, Як воліла б відкритись ваша душа. Може хочеться їй у словах політати Привітати когось, а чи дать відкоша.

I   ведучий: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери "Б". "Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла".

II   ведучий: "Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур'я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого".

I   ведучий: Боже! Бачиш - боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько - батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!".

II   ведучий: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові "хенд" - це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова "мама" - неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.

Ой яка чудова українська мова! Де береться це, звідкіля і як? Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак, І така розкішна і гнучка, як мрія... Є в ній хурделиця, віхола, Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль. Та не в тому справа, що така багата.

Помагало слово нам у боротьбі, Кликало на битву проти супостата Та звучало сміхом на полях плаката, І за все це, мово, дякуєм тобі. І ведучий - Захоплююча і дивовижна наша мова. І щасливі ми, що живемо на такій чудовій землі - Україні.

І ведучий - Поза межами України українська мова в усній формі звучить майже в усіх країнах на території бувшого Радянського Союзу. Її можна почути і в латинській Америці, і в Австралії, США, по-суті, у будь-якому куточку нашої планети.

II ведучий

Людське безсмертне з роду і народу.

Увись росте корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

Хто вміє шанувать сучасне,

Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!

I  ведучий - Про популярність, престиж української мови свідчать такі факти:

II  ведучий - Вона була державною мовою у Великому Литовському князівстві,

I  ведучий - Вона була спільною мовою для українців та білорусів,

II   ведучий - Активною мовою Молдавського князівства,

I      ведучий - Дипломати при дворі польських королів користувались коли не латиною, то українською.

II   ведучий - Цією мовою бахчисарайські хани листувались з турецькими султанами.

I  ведучий - Хтось із мудрих сказав:

II  ведучий - „Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна".

Не грайся словом! Є святі слова,

Що матері з доріг вертають сина. Спіши до неї, доки ще жива, Допоки розум і допоки сила. Знайди ж слова - вічне і земне. За часом час на світ перестилає. Минуле все. Лиш слово не мине, І та любов, що смертю смерть долає! І ведучий. На жаль, усе більше стали відлучати дітей від рідної культури, рідної мови, і це боляче відгукувалося згодом у тих, хто мав світлу душу і вдячну пам'ять до землі своїх батьків.

Читець 1. (В. Шовкошитний «Я — украинец» ).

Я — украинец до седьмьгх колен. Прапрадед мой шелками шит на Сени. И ни чужбина, ни турецкий плен Его козацкой не лишили речи. Мне зтот клад передавал отец, И мама с молоком передавала. И пил я нежность их родньгх сердец, И их любовь стихом во мне звучала. Но закружило. На моей щеке Густой щетиной прорастали годьі. И стих на украинском язьіке Я не пою, и не в угоду моде. Я растерял, как воду из горсти, Тот клад, что сохранил в неволе прадед, — Не знаю язьпса, сказать по правде... Простите, сьшовья, и дочь, прости. Прости мене, прапрадіде-козаче, Прости мене, мій споконвічний краю, За те, що на російській мові плачу Об тім, що мови рідної не знаю...

II ведучий: Та не всі були байдужими. Чиє серце було зігріте любов'ю до рідного краю, рідної культури, не мовчали — палким, часом дошкульним словом намагалися розбудити українство, яке вже й не знало до ладу, хто ж воно є насправді. Ще донедавна було й таке, про що розповідають гуморески Павла Глазового.

І ведучий: Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

ІІведучий: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою. (Звучить пісня про Україну)